Поспішаймо любити людей так швидко відходять
лишаються після них черевики і мовчазний телефон
тільки те що неважливе ліниво плуганиться
а найважливіше таке стрімке що раптово стається
потім тиша звичайна зовсім нестерпна
як чистота народжена просто з розпачу
коли думаємо про когось зостаючись без нього
...
Поспішаймо любити людей так швидко відходять
ті які не відходять не завжди повертаються
ніколи не відомо коли йдеться про любов
чи перша є останньою чи остання першою

о. Ян Твардовський, "Поспішаймо"

Минуло два роки, як пішов із життя Олександр Неборак, журналіст і Друг. У 37 літ багато хто щойно пізнає щастя „знайти себе у світі”. Кажучи просто: стати самим собою.
Від закінчення у 1996 році Університету імені Франка й до 11 березня 2009-го Сашко працював у Львівській державній телерадіокомпанії. Записував і готував до виходу на екран – а тривалий час вів у прямому ефірі – програми про цікавих сучасників, неординарні події, добру музику, потрібні книжки.
Сашко співпрацював із Видавництвом Львівської політехніки від кінця дев’ятдесятих. У той непростий час необхідно було, відповідно до нових освітніх вимог у державі, запропонувати якісну концепцію сучасного університетського видавництва, продумати видавничу, кадрову, інформаційну політику.
Двотисячні легшими не стали. Принаймні, для видавців. Тому – а ще з огляду на „фактичну ринкову” вартість телеефіру і „готовність” вітчизняних медіа висвітлювати „специфічно книжкові” теми – некорисливий внесок Сашка Неборака у промоцію нашого Видавництва неможливо поцінувати надміру.
Вперше про Видавництво Львівської політехніки телеглядачі довідалися з програми „Слово”, яку під керівництвом режисера Віктора Робочека Сашко вів на пару з поеткою і журналісткою Яриною Сенчишин. Тоді в студію запрошено директора Видавництва Івана Паров’яка, і він мав нагоду докладно розповісти, як від 1993 року працює, достосовуючись до вимог і викликів нового часу, одне з перших сучасних університетських книжково-журнальних видавництв.
Були інші телезустрічі. Розмова у прямому ефірі програми „Вже ранок” про газету „Просвіта”, яку в 2001–2004 роках Львівське товариство „Просвіта” довірило редагувати, макетувати і друкувати нашому Видавництву. Цей ефір також вів Сашко – на пару з журналісткою Галею Тарадайкою.
Були й розмови про книжкові проекти інших видавців, реалізовані у поліграфічному центрі нашого Видавництва. У червні 2008-го у Палаці Потоцьких під час великого діаспорного конгресу, що його організував Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою, презентовано 800-сторінкову двомовну антологію „В іншому світлі :: In a Different Light”. Дійство, у якому взяли участь відомі сучасні поети, зокрема Олег Лишега, Людмила Таран, театральний режисер з Нью-Йорка Вірляна Ткач, поетка афроамериканського походження Ванда Фиппс, вдалося змістовним і видовищним – про нього Сашко і його колеги з редакції молодіжних програм не менш яскраво розповіли у випуску „Молодіжного простору”.
...Промоція книжок і читання не є, та й не може бути, рекламою в „чистому” вигляді. У багатьох державах на захід від України вона навіть є частиною національної політики. В Україні промоція книжок і читання – як, для прикладу, непряма реклама розважального центру чи нової кав’ярні – переважно передбачає цілком прагматичні способи заохочення журналістів.
Сашкові ніколи не йшлося про жодні винагороди. Щобільше – йому вдавалося переконувати керівництво 12-го каналу у важливості телепромоції багатьох культурницьких проектів, започаткованих у Львові.
Звертаючись до Сашка у різних професійних справах, ми жодного разу не отримали від нього відмови. Знаємо: є багато людей, які потвердили б ці слова як свої власні.
Він був справжнім Другом – вирозумілим і небайдужим. Він узагалі був справжнім.
Сашко, дякуємо Тобі.

Від колективу Видавництва Львівської політехніки –
Іра Лонкевич,
редактор відділу рекламної інформації