Передмова

Часто екологам під час розроблення природоохоронних заходів доводиться враховувати аварійність об’єктів, для яких власне ці заходи і призначено. Так, наприклад, згідно з п. 2.9 ДБН А.2.2-1-2003 “Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС)
при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд” для кожного компонента навколишнього природного середовища, що розглядається, повинна наводитись “…характеристика ретроспективного, сучасного і прогнозного станів навколишнього середовища та їх оцінка за фоновими та нормативними показниками з урахуванням можливих
аварійних ситуацій...”. Зрозуміло, що враховувати абсолютно усі аварійні ситуації і розробляти для них природоохоронні заходи нереально через надмірні економічні витрати. Необхідно враховувати лише найімовірніші ситуації і їх наслідки.
У цьому посібнику автори намагалися подати основні поняття про ризик – кількісну міру небезпеки, яка притаманна тому чи іншому виду діяльності, приділяючи основну увагу техногенному ризику, розглянути деякі способи оцінки ризику і управління ним, тобто шляхи зменшення наслідків аварійних ситуацій.
Посібник також буде корисним студентам інших спеціальностей, особливо тим, хто займається проектами апаратів та технологій, які, у разі відмови, можуть бути небезпечними для
людей та довкілля. Оцінка ризику на стадії проектування дасть змогу вдосконалити об’єкти проектування.
Водночас посібник не є рекомендацією для проектування, а має більш ознайомчий характер з доволі нової для України галузі – оцінки і управління техногенними ризиками.

Вступ (фраґмент)

Проблема захисту людини від небезпек постала водночас з появою на Землі людства. Протягом усієї історії цивілізації кожна окрема людина загалом дбала про власну безпеку та безпеку своїх
близьких, так само, як і людству загалом доводилося і доводиться дбати про безпеку свого існування.
Діяльність людини неможлива поза довкіллям. Первісна людина була тісно пов’язана з природою, і для неї саме природні небезпеки становили головну загрозу: аномальні температури, сильний дощ, вітер, землетруси тощо. Прагнення людини поліпшити свою життєдіяльність призвело до вдосконалення знарядь праці і, врешті, до розвитку науки і техніки. Позитивним стало поліпшення умов життєдіяльності людини, що відбивається насамперед на збільшенні тривалості її життя, з іншого боку, – технічний прогрес спричинив понаднормальне навантаження на довкілля. Це супроводжується не тільки інтенсивним його забрудненням, а й
появою у довкіллі численних різних, чужих для земної біоти речовин. Науково-технічний прогрес супроводжується також створенням потужних промислових об’єктів, які концентрують на невеликій території велику кількість небезпечних речовин (отруйних, радіоактивних, пожежовибухонебезпечних) та/або значні запаси енергії. Ускладнення виробництва різко підвищило роль похибки персоналу у веденні технологічного процесу. З’явилась ціла група
промислових об’єктів, так званих “потенційно небезпечних об’єктів”, імовірність виникнення аварій і важкість їх наслідків на яких значно зросли, причому основна шкода завдається не стільки обслуговому персоналу, як довкіллю поза межами об’єкта і людям, які проживають у ньому. Отже, поняття природної небезпеки дещо трансформувалось і тепер включає в себе і опосередковану дію техногенного фактора.
Ознаками природної небезпеки є: наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану довкілля.
Кількісною характеристикою небезпеки є ризик.
Ризик – поняття, пов’язане з усіма видами діяльності, яку здійснюють як окремі особи, так і організації, незважаючи на їх природу, розмір, час і місце, де здійснюється або планується діяльність. Ризик існує у різних формах і на різних рівнях: від простої домашньої роботи (прибити поличку на кухні) до багатомільярдних проектів (організація польоту на Марс). Неврахування ризику може призвести до різних негараздів – від значного дефіциту державного бюджету до провалу технічного проекту, значних матеріальних втрат, забруднення довкілля, травмування і навіть загибелі людей. Разом з тим на ризик ідуть через потенційну можливість отримати вигоду, нагороду, прибуток і, нарешті, – можливість вижити. Правильне сприйняття ризику вважається проявом вищого рівня інтелектуальності.