Монографія присвячена теоретико-правовому аналізу судового захисту прав потерпілих від воєнних злочинів у контексті глобальних викликів та збройної агресії рф проти України. Дослідження здійснено на основі діалектичного, системного й аксіологічного підходів, що дозволило розглядати судовий захист як динамічну правову систему, здатну адаптуватися до сучасних реалій. Простежено еволюцію концептуальних підходів, уточнено поняття судового захисту та запропоновано авторське визначення. Особливу увагу приділено міжнародно-правовим засадам, зокрема інтеграції положень Женевських конвенцій і Римського статуту МКС у національне законодавство, а також практиці міжнародних трибуналів і ЄСПЛ. Проаналізовано українську судову практику у справах про воєнні злочини, визначено основні проблеми: відсутність чіткої нормативної регуляції, складність доказування, обмежений доступ потерпілих до правової допомоги. Запропоновано методику судового захисту, що охоплює інституційні, процесуальні й технологічні аспекти та включає алгоритм від фіксації злочинів до компенсації шкоди. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення судоустрійного й процесуального законодавства, закріплення оновлених принципів (невідкладності, відновлення, інклюзивності, міжнародної солідарності) та створення Державного фонду відновного правосуддя. Окремий акцент зроблено на стратегії відновного правосуддя, що поєднує класичні правові механізми з сучасними технологіями, забезпечує компенсацію, соціальну реабілітацію та гарантує довгострокове відновлення справедливості. Такий підхід формує основу для відновлення довіри громадян до держави, зміцнення правопорядку та запобігання повторенню злочинів у майбутньому.
Монографія адресована науковцям, викладачам, суддям, адвокатам, аспірантам і студентам юридичних спеціальностей, а також усім, хто цікавиться міжнародним гуманітарним правом і захистом прав людини в умовах війни.

Зміст

Вступ